Основи природознавства

            "Кімнаті рослини в куточку природи дитячого закладу"
 Кімнаті рослини- постійні і обов'язки об'єкти куточка природи, адже залежно від місця зростання у природокімнатні рослини потребують різного догляду, зокрема різного ґрунту, поливки, освітлення, тому вони є цінними дидактичним матеріалом.
               Молодша група
Підбираючи, кімнаті рослини (2-3 рослини) для молодшої групи, необхідно пам'ятати про певні вимоги. У куточку природи слід утримувати рослини, які мають:
- привабливий вигляд -гарно і рясно квітнуть.
-велике цупке листя, щоб малюкам було зручно витирати з нього пил.
-типову будову - стебло, листя, квіти.
З огляду на ці вимоги пропонуємо для наповнення куточка природи у молодшій групі такі рослини:
- Красиво квітучі;
- бальзамін;
- герань зональна;
Декаративно листяні
- фікус (невеликого розміру );
- аспідістра.
              Середня група 
У куточку природи середня група зазвичай має бути 5-6 рослин. Вимоги до підбору рослини куточка природи середньої групи дещо змінюється і доповнюється.
Адже діти опановують складніші прийоми порівняння, вчаться знаходити подібні і відмінне в рослинах, узагальнювати об'єкти за ними чи іншими ознаками. Поглиблюється знання дітей: вони чіткіше розрізняють особливості рослин, ознайомлюються з умовами, необхідними для їхнього життя. Опановують нові прийоми підтримки рослин у чистоті:
-обливають з дрібносітчатої лійки або обприскують із пульвелізаторів рослинних з дрібним листям;
- обтирають вологим пензлем листя , що зубрини;
- обтирають сухим пензликом опущену листя;
Отже, для куточка природи середньої групи слід добирати рослини, які мають:
- листя з різною поверхнею, формою, величиною;
- яскраво забарвлена листя;
- добре виявлену потребу у воді та світлі ( колесу декаративно-листяний,  бегонія-  завжди квітуча).
                 Старша група
У дітей старшого дошкільного віку закріплюється вміння визначати спосіб підтримання рослини у чистоті від характеру листя і стебла.
Вимоги до відбору рослин для куточка природи старшої групи дещо змінюється, зокрема слід утримувати рослини з різними:
- будовою - видозміненим стебло та листям;
- листям;
-потребами у світлі та воді;
- строками і періодами вегетації ( традесканція, аспарагус,  квітучі-квітня).
               "Догляд за кімнатними               рослинами".
Більшість квітів все-таки потребують світле і тепле повітря. До таких, наприклад , можна віднести гібіскус. Їх слід розміщувати на сонячній стороні.  Але є й інші квіти , типу хлорофітума , гортензії, бегонії,  традесканції,  аспідістри - їм саме місце на малоосвітлених вікнах північної сторони. Влітку рекомендується виносити рослини на свіже повітря, щоб вони дихали. Широколистим можна влаштовувати душ, змиваючи пил і освіжаючи від задухи. Кімнаті квіти треба оберігати від різкого впливу протягів, прямих променів сонця (заганяють фіранкою або газетою), обігрівачів і батарей . Більш або менш терплячі до температурних коливань алое, традесканція, різні драцени,  фікус, аспідістра.  Є серед кімнатних рослин "загартовані", наприклад, примула, герань, гортензія. Оскільки ґрунт для рослин є життєво важливим елементом, то необхідно подбати про те, щоб він був насиченим корисними речовинами.
               Поливання 
Більшість квітів все-таки не люблять рясного зволоження , особливо в цьому плані відрізняють кактуси,  не дуже вологолюбні також алое, агава. А крупні-лисові ( фікус) люблять вологу. Перед черговим поливанням слід звертати увагу на верхній шар ґрунту: він повинен бути сухим. Треба приготувати прохолодну,  але не холодну воду (не нижче 23 градусів), поливати не під самий корінь.
Зливати зайву вологу з піддана, щоб коріння не гнили. З цією ж метою не поливати занадто часто. Взимку,  природно-рідше. Слідкувати за зовнішнім виглядом рослин:
Вчасно видаляти сухе листя несе негативну енергію. В той же час не забувати хоча б раз на тиждень протирати вологою ватою (або марлею) листя квітів з обох сторін. Так їм дихати буде легше і вони будуть виглядати набагато приємніше.
     
          Відомості дітям про тварин кутках живої природи.
У дітей розширюється конкретні знання про природу. При ознайомленні з живими об'єктами у дошкільнят розвивається спостережливість, інтерес до природи. Під час роботи в куточку природи у дітей дошкільного віку розвивається такі пізнавальні процеси сприйняття,  мислення. Діти мислять (встановлюють причинно- наслідкові зв'язки), запам'ятовують назви мешканців куточка природи,  придумують ігри з використанням об'єктів куточка природи. Під час догляду за мешканцями природи у дітей формуються трудові навички і такі цінні якості,  як працьовитість,  дбайливе ставлення до живого, відповідальність за доручену справу.
   

Дикі тварини


Лев (Panthera leo) — вид хижих ссавців з роду пантер родини котячих. Леви — єдині кішки, у яких самці виразно відрізняються від самиць. Дорослі леви-самці відрізняються великою гривою і є набагато більшими за левиць. Лев вважається дорослим у 5 років і до цього моменту набирає свого оптимального «бойового» розміру. Самці важать 150—225 кг, в окремих випадках — до 240 кг при довжині тіла без хвоста 1,7-2,5 м, хвіст — 90-110 см, висота в загривку 90-125 см. Маса самиць становить 100—150 кг, в окремих випадках до 160 кг. Найважчий лев був убитий в 1936 році в Трансваалі, він важив 313 кг (книга рекордів Гіннеса). Зазвичай звірі в неволі більші. У 1970 році в Лондонському зоопарку було зареєстровано рекордну вагу лева 375 кг. Лев відрізняється від свого найближчого родича тигра пропорціями тіла. Так, тигр трішки довший, а лев вищий в плечах і має трохи більш витягнутий череп, але в основному ці дві великі кішки мають приблизно однакові розміри, а також однакову силу. Наприклад, сила укусу тигра і лева може досягати 450 кг, а сила удару лапою досягає 180 кг, швидкість удару лапою досягає 6 м/с. Спосіб життя левів нетиповий для великих кішок. Леви живуть великими сімейними групами — прайдами. Полюють і доглядають за дитинчатами, в основному самиці, самці ж охороняють територію. Бої за самиць часто закінчуються смертю самця-захисника або претендента. Деякі прайди спеціалізуються на одному з видів здобичі (є леви, які полюють на слонів). Дорослий самець здатний з'їсти більше 30 кг м'яса за раз. Ситий лев може проспати майже 20 годин. При нагоді вбиває представників інших котячих, таких як гепарди і леопарди. Іноді їх жертвами стають гієни.
Розмноження
Через три з половиною місяці після спаровування вагітна левиця йде від прайду, відшукує відокремлений, зарослий травою куточок і там народжує потомство. Левенята народжуються сліпими і безпорадними. Виживає в більшості випадків не більше половини всіх левенят.
Левенята смокчуть материнське молоко з народження і до шести-семимісячного віку. Потім вони їдять тільки м'ясо.
У віці близько двох місяців левенята приєднуються до прайду 

Вовкпес дикий (Canis lupus L.) — хижий ссавець з роду пес (Canis) родини псових (Canidae), що добуває їжу самостійно активним пошуком та переслідуванням жертв. Повсюди основу харчування вовків складають копитні тварини: в тундрі — дикі та свійські північні олені; в лісовій зоні — лосі, сарни, дикі свині, свійські вівці, корови, коні; в степу та пустелі — антилопи різних видів та вівці; в горах — дикі та свійські кози. Також відомий як сірий вовк, сірко, дикий собака або дикий пес.Вовк — типовий хижак, що добуває їжу самостійно активним пошуком та переслідуванням жертв. Повсюди основу харчування вовків складають копитні тварини: в тундрі — дикі та свійські північні олені; в лісовій зоні — лосі, сарни, дикі свині, свійські вівці, корови, коні; в степу та пустелі — антилопи різних видів та вівці; в горах — дикі та свійські кози.
Поряд з великими тваринами в харчуванні вовків велику роль відіграють дрібні — зайцідикі кролі, мишоподібні гризуни. В теплу пору року вовки ловлять дуже велику кількість польових мишей, лемінгів та інших тваринок такого ґатунку, і на цій їжі добре вгодовуються і навіть жиріють до зими. Влітку вовки не втрачають випадку з'їсти кладку яєць птахів, що гніздяться на землі, пташенят в гнізді, а іноді ловлять навіть водоплавних птахів. Здобиччю вовків також можуть стати лисицієнотоподібні собакиєноти та інші невеликі хижаки, а також свійські собаки, за якими вовки часто полюють спеціально, навіть витягуючи їх ночами з конури на подвір'ї. Зрідка зголоднілі взимку вовки можуть нападати на сплячих у барлогу ведмедів. Також серед вовків спостерігаються випадки канібалізму.


На відміну від деяких інших хижих тварин, вовки часто повертаються до недоїдених решток своєї здобичі, особливо в голодний час. Не гордують вони також трупами домашньої худоби, а на морських узбережжях — тушами тюленів та інших морських тварин, викинутих на берег.
          Розмноження
Вагітність у вовків продовжується від 65 до 75 діб. У виводку в середньому нараховують 5—6 вовчат, зрідка до 14—15, а інколи — лише 1—2 (у старих або молодих вовчиць).Вовчата народжуються навесні, сліпими, із закритими вушними отворами, вкриті рідкою бурою шерстю. Прозрівають через 9—15 днів; в трьохтижневому віці починають виповзати з лігва; півтора місяці мати годує їх молоком, але вовчата ще в цей період починають потрохи їсти напівперетравлене м'ясо, що його відригує самець, який весь цей час постачає їжу вовчиці та вовчатам. Вовчата зростають швидко: за перші 4 місяці їхня маса збільшується майже в 30 разів, але потім темп росту помітно зменкується. Поступово  вовчата привчаються вбивати дрібних тварин, яких їм приносять батьки, а потім вчаться і полювати по справжньому. Хоч дорослі вовки досить уважно піклуються про своє потомство, тим не менше багато вовчат гине на першому році життя: смертність у вовків в цей період життя найбільша і досягає 60—80 %.
   

Тигр (Panthera tigris) — великий ссавець родини котових, один з чотирьох видів групи «великих кішок» роду пантер (Panthera). Слово «тигр» походить від грецького tigris, яке у свою чергу походить з іранських мов, і означає ревіння чи зойк наприкінці радісного вітання. Еволюційним центром походження і сучасного ареалу є Східна та Південно-Східна Азія. Бувши найбільшим у світі представником родини котячих, тигр у всіх екосистемах є верхівкою харчової піраміди. Згідно з палеонтологічнимиданими, розмір сучасних тигрів приблизно дорівнює найбільшим із викопних представників родини.
Найчисельнішим із підвидів тигра є бенгальський тигр (номінативний підвид), чисельність якого становить близько 80 % загальної кількості виду. Він розповсюджений на території Індії, Бангладеш, М'янми, Бутану та Непалу.
Тигр — вид, що перебуває під загрозою вимирання. Нині кількість цих тварин у неволі більша, ніж у природі. Спосіб життя
Дорослі тигри — істоти територіальні, а тому суворо захищають свою територію. Розмір особистої території тигра сильно залежить від наявності здобичі, і, у випадку самців, наявності в цій місцевості самиць. Тигриця може мати територію розміром близько 20 км², у той час як територія самців зазвичай набагато більша — 60-100 км². Попри те, що тигриці час від часу виявляють агресію одна до одної, їхні ділянки можуть накладатися, і вони в цій ситуації мирно співіснують; самці ж у жодному разі не дозволяють іншим самцям постійно перебувати на їхній території, і не завжди — навіть одноразово пройти крізь неї. З огляду на агресивну територіальну поведінку самців тигра, сутички з приводу розподілу місцевості між ними часто призводять до серйозних травм, а то й і до смерті одного із супротивників. Тим не менше, більшість конфліктних ситуацій проміж дикими тиграми вирішуються без фізичної бійки, а лише із застосуванням погрозливих поз та звуків. Як і домашні коти, самці тигрів мітять територію, лишаючи подряпини на помітних деревах та збризкуючи їх сечею й екстрактом пахучих анальних залоз; окрім того, для маркування території можуть застосовуватись екскременти.
Самці тигрів можуть легко спілкуватися з тигрицями на їхній території і навіть ділитися здобиччю. Зоолог Джордж Шаллер спостерігав, як тигр-самець ділився здобиччю з двома тигрицями та чотирма їхніми кошенятами. Зазвичай тигриці намагаються відганяти самців від потомства, поки кошенята ще малі, але в цьому разі тигриці не виявляли такої поведінки. Можливо, це пояснювалося тим, що тигр був батьком цих тигренят. На відміну від левів, тигри-самці дозволяють тигрицям і тигренятам приступати до їжі першими. Тигриці також можуть ділитися своєю здобиччю, подекуди навіть частіше, ніж тигри; на відміну від самців, вони набагато лояльніше ставляться до поділу здобичі з особинами своєї статі.  Спостереження за тиграми в природі та їхній облік здійснюють досить великою кількістю принципово різних способів: відстежуванням слідів та зняттям із них гіпсових або пластикових відбитків, приманками з відеокамерою, з використанням ДНК, що присутня в екскрементах, радіоспостереженням і таке інше. 

Лисиця звичайна або руда (Vulpes vulpes, syn. Vulpes fulva)  — найбільш розповсюджений та широко відомий вид роду лисиць (Vulpes) родини Псові (Canidae). Вона також є найбільшим видом роду: довжина тіла 60–90 см, хвоста — 40–60 см, маса 6–11 кг. У більшості випадків забарвлення спини яскраво-руде, часто з неясним темним візерунком, черево біле, іноді чорне.

Харчування


Лисиця, хоч і належить до типових хижаків, має дуже різноманітний харч. Серед їжі, яку вона вживає, виявлено понад 400 видів самих лише тварин, не враховуючи кількох десятків видів рослин. Усюди основу її харчування становлять дрібні гризуни, головним чином полівки. Можна сказати, що від їхнього достатку та досяжності значною мірою залежить стан популяції цього хижака. Більші ссавці, зокрема зайці, відіграють у харчуванні значно меншу роль, хоча в деяких випадках лисиці їх цілеспрямовано ловлять, особливо зайченят, а під час заячого мору можуть поїдати трупи. Іноді великі лисиці можуть нападати на телят сарниПтахи в харчуванні лисиці не відіграють такої ролі, як гризуни, хоча цей хижак ніколи не втратить шанс піймати птаха, який опинився на землі (починаючи від найменших і до найбільших, наприклад, гусей та глушців), а також спустошити кладку яєць або нельотних пташенят. Також лисиця може красти свійських птахів, але, згідно зі спостереженнями зоологів, робить це набагато рідше, ніж заведено вважати. У пустелях та напівпустелях лисиці часто добувають плазунів. У Канаді та північно-східній Євразії лисиці, що живуть уздовж великих річок, сезонно харчуються майже на 100 % лососем, що загинув після нересту. Майже повсюди влітку лисиці з'їдають безліч жуків та інших комах. Окрім того, вони не гидують харчуватися всіляким падлом, особливо в голодні часи. До раціону лисиці звичайної (рудої) входять і рослини, насамперед — плоди, фрукти, ягоди, рідше вегетативні частини рослин. Вони входять до складу харчування лисиць майже всюди, але найбільше на півдні ареалу; втім, ніде вони не відіграють основної ролі в харчуванні виду.
                 
          


Звичайний їжак - одна з найвідоміших диких тварин України.
Їжаки належать до ряду Комахоїдні, але живляться не тільки комахами. Крім комах та їхніх личинок, до раціону їжаків входять інші безхребетні (слимаки, хробаки тощо), а також хребетні — жаби, миші та полівки, пташенята. їжаки також дуже полюбляють пташині яйця, не відмовляються й від падла. Відомо, що ці тварини малочутливі до зміїної отрути, і їжак може легко з'їсти гадюку, але яку роль відіграють змії в живленні їжаків у дикій природі, невідомо.
До речі, їжаки вражають своєю нечутливістю до багатьох отрут. Вони легко поїдають отруйних комах, неїстівних для більшості інших тварин, нечутливі навіть до миш'яку та синильної кислоти. Добре зносять також високі температури.
Взагалі, їжак їсть дуже багато. Кількість корму, з'їденого ним протягом доби, може складати третину його власної маси, а навесні, після тривалої зимової сплячки, буває ще більшою.
їжаки ведуть переважно нічний спосіб життя. Тільки навесні, після зимового голодування, вони подеколи полюють і вдень. А в інший час ховаються у природних схованках — заглибленнях у ґрунті, ямах, норах, порожнинах під корінням дерев тощо. Для зимівлі їжаки використовують такі самі укриття, де будують собі гнізда з сухого листя та моху. У деяких випадках викопують для зимівлі глибоку нору.
Їжаки ведуть поодинокий спосіб життя. Більш того, самці навіть виявляють агресію, коли один їжак заходить на територію іншого. Конфлікти виникають і через самку, під час парування.
Маленькі їжачки народжуються голими, сліпими та беззахисними. Самка годує їх молоком і піклується про них приблизно до місячного віку. Статевої зрілості їжаки досягають на другому році життя. Живуть, за різними даними, від 3 до 6 років у дикій природі і від 6 до 10 років — у неволі.
Незважаючи на гострі колючки, у їжаків є вороги. Це насамперед собаки, лисиці та хижі птахи — сови та пугачі. Крім того, на їжаках паразитує просто неймовірна кількість кліщів, які ховаються між голками і знаходяться там майже у повній безпеці. Через це їжаки можуть бути розповсюджувачами небезпечних захворювань, що передаються через кліщів. Загалом же це корисні тварини, які знищують багато шкідливих комах, хоча й самі живляться птахами та їхніми яйцями.



Комментариев нет:

Отправить комментарий

Виховуючи дітей, нинішні батьки виховують майбутню історію нашої країни, а значить і історію світу. Наші діти - це наша старість. П...